Як влаштовані чарівні світи Хаяо Міядзакі

Вийшло кілька мультфільмів японського режисера Хаяо Міядзакі: «Принцеса Мононоке», «Мандрівний Замок», «Мій сусід Тоторо» і «Віднесені примарами». Що стали візитною карткою японського анімаційного кінематографу, ці аніме підкорили весь світ і вже кілька років залишаються кращими в своєму жанрі. Що робить картини Міядзакі такими особливими серед мультиплікаційних фільмів не тільки Японії, але і всього світу, і чому через десятиліття глядачі різного віку продовжують насолоджуватися їх переглядом?

За образу реальному житті

Перше, що вражає глядача при перегляді фільмів Міядзакі - це візуальна складова. Вже з початкових кадрів режисер показує детально пророблений світ, існуючий за своїми правилами і законами. Глядач же вловлює лише мить з життя героїв, яка, здається, триватиме і після завершення фільму. Такий ефект створюється насамперед фірмової анімацією Міядзакі. Нового глядачеві може здатися, що все мультики намальовані вручну за допомогою акварелі - настільки ніжно і гармонійно виглядає світ режисера. Почасти це дійсно так - автор спочатку за допомогою олівця і паперу створює персонажів, а потім - розкадровки до майбутнього твору, які і робляться аквареллю. Крім цього, фарбою малюються лісу, водойми і інший фон, а вже зверху шарами переносяться руху людей і предметів. Тому на екрані ми бачимо максимально реалістичні пейзажі. Режисер звертає увагу на все, будь то навколишні головних героїв персонажі, завжди зайняті своєю справою, або ж просто дрібні деталі будинків і вулиць.

«У підсумку ми бачимо на екрані реальність, пропущену через роботу фарб і олівців.»

За такою картинкою хочеться спостерігати, шукати цікаві подробиці і просто насолоджуватися гармонією кольору і форм. І якщо багато японських режисери експериментують зі зовнішню складову своїх фільмів, то Міядзакі неухильно працює в своєму власному стилі, тому здається, що кольору з однієї роботи, перетікають в іншу. Так автор створює єдиний, а головне впізнаваний усіма світ.

Фото: «Мій сусід Тоторо», 1988

Маленькі героїні перед великими труднощами

Однак основна причина, чому ми так любимо Міядзакі - це навіть не прекрасні акварельні пейзажі, а його головні герої. А точніше героїні, адже в центрі оповідання автор в більшості випадків поміщає жіночого персонажа. В основному це дівчатка молодшого або підліткового віку. Однак на відміну від тих же диснеївських мультиків, пригоди не зв'язані з любовної історії. В основі сюжету лежить особисте випробування, будь то порятунок батьків, пошук молодшої сестри або війна за долю цілого лісу.

«Кожна героїня зустрічається з, здавалося б, непосильними труднощами, проте завдяки своєму стійкому характеру, розуму і віри в майбутнє, вона долає це, виростаючи в сильну і впевнену в собі особистість.»

Так відбувається з головною героїнею «Відьминою служби доставки» Кікі - лише тільки повіривши в себе і свою силу, до неї знову повертаються здатності до чаклунства. Через це випробування починається новий, ще незвіданий етап її життя. При цьому Кікі, як і подібні до неї героїні, не втрачає своєї емоційності і радості. Цим і запам'ятовуються героїні Міядзакі: вони самостійно пробиваються через обставини, що склалися, рятуючи і себе, і оточуючих, але залишаючись справжніми і щирими. Так Міядзакі показує нам світ через призму жіночого персонажа, проте не нав'язуючи ніяких стереотипів і стандартів. Ми просто переймаємося чистими характерами його героїнь, поступово закохуючись в них і чекаючи нової зустрічі на екрані.

Фото: Героїня Кікі з аніме «Відьмина служба доставки», 1989

Духи як частина життя

Інтерес в творах Міядзакі викликають не тільки сміливі головні героїні, але і другорядні персонажі. Мультфільми режисера завжди наповнені різними фантастичними і міфічними істотами і духами. Багато з них знаходять основу в національній японській культурі і синтоизме (традиційна релігія Японії). Однак Міядзакі ніколи не бере в основу сюжету вже готове божество або дух. Спираючись на міфи, казки і легенди, аніматор з допомогою своєї безмежної фантазії створює персонажа заново, згідно з ідеєю мультфільму. У «Принцесі Мононоке» так з'являються істоти по імені Кодама - це духи дерев, які охороняють ліс. Режисер представив їх у вигляді маленьких чоловічків, раз у раз зникаючих і з'являються перед героями. У легендах ж вони описані як примари в образі старців. Запозичений з японської міфології і один найвідоміших персонажів автора - Безликий Бог Каонасі («Віднесені примарами»). У нього немає конкретного аналога, але подібний образ виникає в японському фольклорі. У свою чергу, другий улюблений герой фанатів Міядзакі - Тоторо, який є символом студії режисера «Гинули», був повністю вигаданий. У мультфільмі він показаний як дух лісу, проте в перекладі на японський його ім'я буде співзвучно слову «троль». Така різноманітність персонажів занурює глядача не тільки в світ мультфільмів Міядзакі, але і на всю Японську культуру, з якої зазвичай не знайомий пересічний глядач. Ці химерні герої роблять історії привабливими як для дорослих, так і для дітей.

Фото: Безликий Бог Каонасі з аніме «Віднесені примарами», 2001

Цікаво, що через ставлення до духів і божествам режисер розкриває і характери своїх героїв: всі позитивні персонажі належать до істот з повагою і пошаною, дякуючи їм за допомогу і захист. І неважливо, злий це дух чи ні. Наприклад, до того ж безликі, що приносить хаос в будинок Юбаби, Тихиро ставиться з добротою і чуйністю. Так Міядзакі піднімає для глядача тему гармонії між людським світом і духовним, невидимим для нашого ока. Екоактівізм і філософія смерті

Незважаючи на те, що Міядзакі знімає для дітей, його роботи наповнені величезною кількістю серйозних, а часом навіть філософських тем. Як говорить сам автор: «Хороший дитячий фільм потрібно знімати з розрахунком на дорослих». Питання війни, відносини людини і природи, надмірного споживання і механізації суспільства, відмова від традицій і сімейних цінностей - все це звучить в мультфільмах японського режисера. Особливе місце в його анімаційних фільмах займає проблема екології. Сам Міядзакі вже давно є екоактивісти, тому тема відносин людини і природи звучить, починаючи з його перших мультфільмів. У «Навсікаю з Долини вітрів» показаний світ після катастрофи, в якому головна героїня бореться за порятунок навколишнього середовища. Подібна проблема лежить і в основі «Принцеси Мононоке», де явно видно протиставлення природи і людської цивілізації. У них Міядзакі показує, що люди не повинні боротися з навколишнім світом, а навпаки - тільки гармонійне співіснування може зробити життя цих двох світів щасливим. При цьому Міядзакі не противник технологій і прогресу. Раз у раз в його роботах виникають машини і механізми, що допомагають героям або грають в сюжеті важливу роль, як, наприклад, в «Відвідуючи замку». Питання тільки в тому, як це використовувати без шкоди для оточуючих. В мультфільмах є і більш складні теми, як, наприклад, сприйняття хвороби або смерті. Режисер раз у раз ставить перед своїми маленькими персонажами проблему втрати близьких, з якої вони повинні навчитися жити. Це робить мультфільми Міядзакі багатошаровими, що дозволяє кожному глядачеві знайти свій рівень розуміння і з кожним переглядом відкривати все більше нових тем.

Фото: кадр з аніме «Принцеса Мононоке», 1997

При цьому, в роботах Міядзакі немає чіткого визначення «хорошого» і «поганого». Навіть антагоністи можуть поміняти свою позицію і вступити на шлях гуманності і любові, адже тільки це, на думку режисера, є правильним. Ця ідея панування сил доброти і щирих почуттів робить мультфільми Міядзакі повчальними, закладаючи найчистіші думки як в маленькому, так і в дорослому глядача.

Нікуди без літаків

Крім поглядів, Міядзакі переносить з фільму в фільм і свої захоплення. Одним з таких є літаки. З ними у режисера пов'язана особиста історія: його батько був директором фабрики з виготовлення деталей літаків, тому майбутній аніматор з дитинства був занурений в атмосферу конструювання авіатехніки. Через кілька років інтерес Міядзакі до літаючим апаратам так і не пропав, раз у раз з'являючись в мультфільмах. Деякі картини автора і зовсім повністю присвячені темі літаків, як, наприклад, аніме «Вітер міцнішає», що розповідає про долю молодого авіаконструктора Дзіро, або «Порко Россо», з його історією про людиноподібної свині-пілота. Однак тема польоту може з'явитися і побічно. Глядачі раз у раз вловлюють в житті персонажів або іграшкові літачки, або саморобні літальні апарати. Адже авіабудування для Міядзакі - це щось на межі чарівництва і фантазії, тому багатьох своїх героїв він наділяє любов'ю саме до цієї діяльності.

Фото: «Вітер міцнішає», 2013

Вносячи в свої мультфільми власні захоплення або улюблені заняття, Міядзакі залишає в кожній історії частинку себе. І не важливо, каже він в цей момент про маленької сімейної історії або про порятунок всього світу від екологічної катастрофи - кожен з цих сюжетів наповнений щирістю і любов'ю режисера, як до своїх героїв, так і до свого ремесла. Тому кожен раз нам так приємно занурюватися в цей чарівний, але при цьому дуже реалістичний світ.